«23 лютого мене виписали з лікарні, і я ночувала у доньки. О п'ятій ранку я почула вибух і мене підкинуло з дивана», – згадує Ольга Мосяк із Гуляйполя. До війни вона перебувала в лікарні у Запоріжжі і коли почалися військові дії, то вже не поверталася до рідного міста. Там з другого березня не було електрики та води і там залишалися її літні батьки. Жінка через волонтерів, через день передавала у Гуляйполе воду та ліки для батьків, бо там цього вже не було. Через місяць їй, таки довелося їх забрати до обласного центру, бо в рідному населеному пункті були постійні обстріли та не було можливості зняти свою пенсію. Зараз батьки знаходяться в пансіонаті для людей похилого віку, тому що їм потрібен постійний догляд лікаря. У будинку, де вони жили в Гуляйполі, вже немає вікон, а що з квартирою, де жила Ольга, немає можливості дізнатися, бо всі сусіди поїхали.