Я жив у Павлівці з родиною. Коли почалась війна, ми тримались разом. Спочатку просто сиділи вдома і слухали новини. Потім почались сильні обстріли. Снаряди прилітали в різні райони.

Ми втратили світло, газ і воду. Готувати і грітись було складно. Найважче було бачити страх у очах близьких. Коли стало зрозуміло, що безпечніше не буде, ми швидко зібрались і виїхали. Я взяв з собою лише дві сумки. Спочатку зупинився у Покровську. 

Лежав у лікарні після операції, а навколо було по п’ять прильотів ракет. Все тряслось навкруги. Це було дуже тяжко. 

Я досі дуже хочу миру. Розумію, що мій вік вже минає, тому хочу нормального життя для наших дітей.