Два роки я живу під обстрілами. Нікополь обстрілюють росіяни. Я нікуди не виїжджаю та продовжую працювати. Можна сказати, що вже звикла до такої обстановки. 

Найбільше мене шокують руйнування та загибель людей. Багато міст в Україні стерли назавжди. 

На щастя, мої рідні поряд зі мною. Я би не хотіла нікуди виїжджати й розлучатись з дітьми та онуками. Сподіваюсь, що майбутнє в Україні буде безпечним і щасливим. Я дуже хочу, аби всі українці жили у спокої.