У перший день війни я відчула тривогу. Я жила у Донецькій області, тому розуміла, що лінія фронту буде наближатись до мого села. Так і сталось. Авіабомби прилітали до мого двору. Я дивом не загинула. Обстріли почались дуже сильні. Я залишилась без роботи, тому і виїхала. Зі мною також евакуювалась вся родина. Труднощів в дорозі не було. 

Зараз з чоловіком живу в Дніпрі. Мого житла у рідному селі вже немає, тож я залишилась без всього. Не отримую ніяких виплат від держави. Виживати дуже тяжко,  бо роботи немає. Моя донька не може працювати у садочку, бо там  немає сховища. 

Я рада, що моя родина жива та здорова. Сподіваюсь, що онуки житимуть у мирі.