Наталія Миколаївна порівнює бойові дії 2014 року та нинішню повномасштабну війну. Каже, що зараз набагато страшніше, доводиться жити у постійній напрузі. Жінка розповідає, що треба бути готовою будь-якої хвилини забігти до підвалу. У місті немає води та газу, люди змушені користуватися електричними пічками, щоб приготувати їсти, але через обстріли світло є не завжди. Хліб одержують як гуманітарну допомогу. Чоловік героїні хворіє на астму, але дістати необхідні ліки ніде. Кудись евакуюватися у родини немає можливості, виходу з цієї ситуації Наталія Миколаївна не бачить.
.png "Імена")
