Обстріли в селі були від першого дня війни. Потім зайшли росіяни та окупували Полтавку. Мені доводилось ховатись у погребі та бігати у посадки. З села виїжджали всією родиною. В чому були вдягнені в тому і поїхали. Зараз живемо в Запоріжжі, орендуємо житло.

Поряд з будинком прилітали дві ракети і тут, але ми не падаємо духом, продовжуємо працювати.

Мій син захищає країну. Я чекаю на його повернення. Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться. Дуже хочеться додому.