У Лисичанську були сильні обстріли. Я там прожила все життя. Не думала, що почнеться війна. Думала, що все скоро закінчиться. Доводилося сидіти в підвалі, а їжу готувати на багатті. Я жила одна у двокімнатній квартирі. Не було світла, води й газу. У підвал я не спускалася, мені було дуже важко підніматись сходами.

Магазини були закриті. Мені не вистачало ліків.

Мій зять купував м'ясо за великі гроші у приватних підприємців. 

Діти мене вивезли у Дніпро. Зараз живу тут, але доводиться платити за оренду житла. Дуже хочу повернутись, бо довго я так не проживу. Сподіваюсь, що скоро війна закінчиться.