У перший день війни я почула вибухи поряд з Дружківкою - у Краматорську. Потім почалися обстріли Дружківки, були прильоти у житлові будинки. Це було жахливо. 

Коли закрили банки, магазини та аптеки, було важко виживати. Потім почали завозити гуманітарну допомогу, стало трішки легше. 

У місті не було газу та води, через що мені довелося виїхати. Рік я прожила в Києві.

Зараз повернулась додому. Мій чоловік захищає країну. Сподіваюсь лише на завершення війни.