З рідної домівки я не виїжджала. Від початку бойових дій переживала обстріли, які зазвичай були вночі. Бігала до укриття з дітьми. Сховищем у нас була баня. У сусідів є зруйновані будинки в результаті прильотів снарядів.

У селі не було води. Виживали завдяки допомозі різних фондів. Питної води немає і досі. 

На сьогодні місцеві мешканці стали добрішими, загартованішими. Мої діти продовжують навчатись, у них є хобі. Розвиваються, наскільки це можливо. 

Я мрію про мирне майбутнє для моїх дітей.