У перший день війни я почув вибухи. У Снігурівці почалася справжня паніка. Багато людей виїжджали, через що на заправках були величезні черги. Через три дні по трасі, що веде на Херсон, я побачив колони російської техніки. Я нарахував близько двох тисяч одиниць. Колона йшла три доби.
Під час окупації у місті не було світла дев’ять місяців. Рятували генератори.
Я вивіз дітей до батьків у сусіднє село. Від голоду їх рятувало молоко, адже в батьків була корова.
Окупанти до нас приходили та просили дружину вийти на роботу, бо вона медик. Після цього ми виїхали до Умані. Після визволення повернулись до Снігурівки.
Я вірю в перемогу України. Сподіваюсь, що доживу до весілля своїх дітей та встигну побачити онуків.