Я живу у Павлівці. У перший день війни почула гул від ракет, вибігла на вулицю та побачила сусідів, які мені повідомили, що почалася війна. Потім село окупували росіяни, нам було дуже тяжко. Росіяни знущались над чоловіками, це було дуже страшно. На деякий час я виїжджала до лікарні у Запоріжжя через астму. Після визволення села повернулась додому. 

Нещодавно у мій двір прилетіла ракета. Згоріло все, що я наживала все життя.

Зараз щодня живу в страху. Мій племінник загинув, захищаючи Україну. Більше за все я чекаю на завершення війни.