Коли почалась війна, я був вдома. Бойових дій у Білицькому перші місяці не було. Вибухи було чутно з Покровська. Моя дружина була вагітна, тому я вирішив виїжджати. На той момент пологовий будинок в селі вже не працював. Ми виїхали до Дніпра.

Потім почались обстріли у рідному селі. Там багато руйнувань, нічого не працює. Води та світла немає. Тож повернутись туди моя родина так і не змогла. 

Я зараз намагаюсь влаштуватись у селі Губиниха. Сподіваюсь, що дуже скоро повернусь додому і більше нікуди не поїду.