Наталія мешкала поряд з кільцевою і вирішила не спокушати долю - поїхала з Харкова одразу, як  почула перші вибухи. Домашніх тваринок вона також забрала з собою.

Мені 50 років. Моя сім’я - це мій тато і син. Жили ми у Харкові, в мікрорайоні Салтівка. 24 лютого я вимушена була виїхати звідти.

Війна застала мене вдома. Я прокинулася від того, що почула гучні постріли. За годину зібрала речі й виїхала. Я мешкаю біля кільцевої дороги, тому відчула небезпеку одразу. Було дуже страшно, незрозуміло, що буде далі. Я вдячна родичам та друзям за підтримку в той нелегкий час.

Проте я досі не можу знайти відповідь на питання, як таке могло статися. Ми вважали, що ми братні народи, а зараз я розумію, що це не так.

І як у них вистачило сорому піти війною на країну-сусіда?

Виїзд із міста був складнім – були великі затори. Потім складно було  знайти нове помешкання у чужому місті. Але все це вже позаду, зараз ми чекаємо нагоди повернутися додому.

Я сподіваюся, що війна скінчиться найближчим часом. Бачу своє майбутнє у себе вдома, в колі сім’ї. Щоб мої рідні були живі та здорові. І, звичайно, я дуже люблю своє місто й дуже хочу, щоб воно процвітало, як і вся наша країна.