Про початок війни я дізналася, коли почали бомбити Часів Яр. Я одразу побігла в підвал. Води, газу і світла пропали. Я готувала їжу на багатті. Магазини якийсь час працювали, можна було купити продукти. 

Під час обстрілу снаряд влучив у музичну школу, біля якої я жила. Я була на кухні. Вікно впало на мене. Я не пам'ятаю, як я опинилася в коридорі. Як я вціліла, не знаю.

Після цього я зателефонувала волонтерам, і вони мене вивезли. Усе було безкоштовно. 

Зараз я живу в Черкасах у знайомих. Сюди приїхала моя невістка з онуками. Ми всі чекаємо закінчення війни, дуже хочемо додому. Ми втратили все.