Максимова Анна, 10 клас, Комунальний заклад ''Козачелагерський опорний заклад освіти'' Олешківської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Богуцька Юлія Юріївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Перші дні війни стали для мене шокуючими. Я пам'ятаю, як прокинулась вранці 24 лютого, ми тоді мали йти до школи після карантину.  Коли почула вибухи за вікном, відчуття безсилля охопило мене. З часом війна стала частиною мого життя. Несподіване вторгнення змусило відчути тривогу за  майбутнє. Я бачила, як місце, де я виросла, змінюється на очах. Мені, як і багатьом моїм друзям, довелося поїхати за кордон, шукаючи там захисту, але є ті, які залишилися у селі, щоб боротися і допомагати один одному в окупації.

Я підтримую зв'язок із моїми друзями й рідними, які роз’їхалися по всьому світу. Ми ділимося новинами одне з одним, тим самим доводячи,  що у найскладніші часи ми не самотні. Кожен із нас обрав свій шлях...

Я впевнена, що за свободу варто боротися. Протягом майже 1000 днів війни у мене було багато втрат. Втрата знайомих,  друзів, близьких, які загинули під час війни,  залишила рану на все життя. Кожен загиблий - це не просто ім'я, це історія, мрії, які так і не здійснились.  Війна навчила мене цінувати життя, кожну мить, проведену з рідними, та не відкладати важливі речі на потім.

Сьогодні моє життя кардинально змінилося. Я стала більш відповідальною, готовою осмислено діяти в екстремальних ситуаціях.

Я вірю, що ми вийдемо з цього випробування сильнішими, що премога буде за нами.  І хоча ця страшна історія ще не закінчилася, я вірю в наше світле майбутнє:  люди повернуться у свої домівки, і ми всі разом відбудуємо нашу країну. Війна виявилась важким випробуванням не тільки фізично, а й психологічно. Я почала звертати увагу на свої думки, намагаюся шукати позитив у кожному дні. Спілкування з друзями, заняття спортом, читання книг - це стало моєю формою втечі від жахів війни.

Я навчилася дякувати людям за дрібниці, хоча раніше  не помічала наскільки вони важливі. Прості радощі життя стали важливими острівцями спокою для мене.

Кожен із нас має свій шлях, свою історію, але ми  разом ідемо до перемоги. Я знаю, що подальший шлях буде непростим, але, незважаючи на неймовірні труднощі, я впевнена, що ми все подолаємо разом. Війна не лише шлях болю, але й шлях відваги та надії.  Вже зовсім скоро люди будуть вільні від страху та розчарувань.