Історії, які ви нам довірили
Двадцять четвертого лютого у мене день народження. Початок війни я не забуду ніколи. Зранку у Маріуполі вже було чутно вибухи. Чоловік одразу вивіз мене й дітей з міста, яке вже було пустим та безлюдним. Мене шокувало, наскільки швидко Маріуполь опинився в оточенні. Моя мама хотіла виїхати з міста двадцять шостого лютого, але змогла евакуюватись лише у травні.
Певний час я жила у Львові, зараз – у Кропивницькому, тут же і працюю в університеті.
Більше за все шокують повітряні тривоги, бо у мене двоє маленьких дітей, і я не знаю, чим закінчиться черговий обстріл. Це мене дуже лякає.
Мій чоловік зараз захищає країну. Я чекаю на завершення війни, щоб родина була разом.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
