Щоб зберегти дітям спокій, Світлана Козирева зібрала їх речі та відправила в евакуацію під наглядом старшої доньки. Сама жінка залишилася в Добропіллі зі старенькою мамою, адже вона навідріз відмовилась покидати свою домівку. Через рік першим не витримав старший син та повернувся додому. За ним приїхала молодші донька та син. Всі погоджуються з думою, що вдома краще. Як буде далі, ніхто не знає, ситуація на фронті може різко змінитися, але всі не втрачають надії на нашу скорішу перемогу та мир.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: