Жердєва Анастасія, 10 клас, КЗ "Зеленогайський ліцей Височанської селищної ради Харківського району Харківської області"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Дембицька Людмила Іванівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Дитинство для кожної людини є першим важливим кроком у доросле життя. В цей період дитина має відчувати любов та турботу, підтримку та радість. Але нажаль, війна змінила долю кожної української дитини. Відчуття страху і небезпеки, постійні вибухи і руйнування, вимушене переміщення і невизначеність у всьому – це реалії війни. Добре коли поряд з дитиною є батьки, обійми яких заспокоять та дадуть сил і впевненості.

А що відчувала дитина, яка перебувала в закладі для дітей в перші дні війни у прифронтовому Харкові?..

Змінився розклад твого дня, ти бачиш налякані очі маленьких дітей та однолітків,  чуєш вибухи, відчуваєш напруженість вихователів,  не навчаєшся і весь  час проводиш в укритті. А далі евакуація… Коли від’їжджає автобус від закладу, вихователі зі сльозами на очах просять дітей не дивитись у віконця автобусу, бо там жахіття війни: зруйновані будинки твого міста, відсутність людей на вулиці, віддалені вибухи.

Важка дорога на захід України. Та найголовніше -  усі разом, і діти, і  дорослі. Розуміння під час цієї «подорожі» необхідності підтримки один одного, допомога в усьому.

І нарешті постійний прихисток. Заклад, який облаштували за підтримки благодійників та зусиль дорослих, які були поруч під час евакуації дітей. Дуже багато уваги, реабілітація, чудові умови. Це допомогло відновити ритм та розклад дитячого життя. Заклад «Гармонія» з його керівником та вихователями, які тебе розуміють та намагаються допомогти, насправді чудовий. В їх очах любов до дітей, яку постійно відчуваєш. Але все одно мрієш про те, щоб потрапити до звичайної родини, бо багато чому треба навчитись у 16 років. Хочеш допомоги у вирішенні питань твого майбутнього, маєш бажання жити не за розкладом,  мрієш отримати досвід життя у родині, відчути радість від родинних свят та звичайної буденності.

Сьогодні я відчуваю силу допомоги моєї нової родини. Я чекаю миру та Перемоги. Я відчуваю, що небайдужі українці зможуть надати надію та любов кожній дитині, яка її потребує.

Я чекаю мирного щасливого майбутнього, в якому зможу також зробити для когось щось таке, що зможе змінити його життя на краще. І саме це є однією з одвічних цінностей українців. Слава Україні! Героям слава!