Катерина Прокопенко, 9 клас, Херсонська загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів № 45 Херсонської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе — Горбушко Тетяна Юріївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

24 лютого 2024 року Росія розпочала криваве, неспровоковане, варварське повномасштабне вторгнення в Україну. Але ''спецоперація'', яку окупанти хотіли закінчити за два тижні, затягнулась на 1000 днів.

Коли почалася війна, я була звичайною школяркою, мріяла про майбутнє, будувала плани. Але 1000 днів війни змінили моє сприйняття світу та самої себе. З перших днів війни я зрозуміла, що життя вже не буде таким, як раніше. Поки не переможемо.

Перші новини про військові дії шокували. Я відчувала безпорадність і страх. За дні війни я навчилася цінувати прості речі: запах хліба, посмішки друзів, мирне небо. Війна навчила мене бути сильною і стійкою, чутливою до болю інших.

За 1000 днів Україна змінилася кардинально, вона вистояла, довела всьому світові, що ми згуртована і мужня, з силою волі до спротиву та перемоги нація. У всьому світі не залишилося куточка, де б не знали про Україну та її героїчну боротьбу за свободу.

Наша нація, наші люди за цей час продемонстрували всім, що ми — відважний народ, з надзвичайною силою волі та бажанням жити на своїй землі, у своїй країні.

1000 днів і ночей змінили життя в Україні.
1000 днів болю і втрат.
1000 днів даємо відсіч окупанту завдяки нашим мужнім захисникам.
1000 днів ми віримо в наші збройні сили, в нашу перемогу.
1000 днів рашисти воюють з цивільним населенням, не досягаючи успіху на фронтах.

Росія почала використовувати терор: її ракети підло летять бомбити Україну, знищують міста та цивільні об'єкти, руйнують і вбивають. Але щоб не відбувалося, наші рятувальники, лікарі, поліціянти, енергетики та комунальники працюють. Без них не було б нормального життя.

Збройні сили України вже 1000 днів борються за свободу України у війні проти російських загарбників.

За цей час змінився і весь світ.

Якщо раніше деякі європейські лідери розмірковували, чи вистоїть Україна, їздили до путіна в Кремль, сподіваючись, що він прислухається до переконань закінчити війну; вони тішили себе ілюзіями про те, що з ''росіянами можна домовитись''. Зараз вже ніхто це не обговорює. Бо з ними неможливо домовитись.

За час цієї боротьби українська армія стала сильнішою. Такою її зробили кров, піт, сльози, незламність духу як військових, так і цивільних громадян та, звичайно ж, і сучасне західне озброєння.

За 1000 днів народилася нова українська армія — одна з найсильніших у світі. Можна без перебільшення сказати, що наша армія зразка 2020 року і 2024 — це дві різні армії. Наші захисники й захисниці зробили неймовірне — зупинили агресора, але ціною життів і втрат своїх побратимів і посестер.

І сьогодні це армія, яка демонструє найвищу якість роботи військових, працює за зразком сучасних західних армій, може швидко навчатися і перемагати.

Війна — це не лише битви на фронтах, це також боротьба в серцях і душах людей.

І хоча наші серця сповнені болю за всіма загиблими, за зруйнованими домівками, містами й селами, ми тримаємось разом. Нас не зламати. Ми не пробачимо. Світ не пробачить.

Сьогодні, згадуючи 1000 днів війни, я розумію, що цей шлях був нелегким. І хоча війна триває, я вірю в те, що ми разом здолаємо всі труднощі. Ми твердо торуємо свій шлях з вірою в перемогу та мирне майбутнє.

Мій шлях — це шлях надії, сили й любові до своєї країни. Я впевнена, що разом ми зможемо подолати всі випробування і створити умови для мирного життя наступним поколінням. Україну та її людей не здолати. Разом ми переможемо і заживемо щасливо в нашій рідній, вільній, незалежній країні.

Дякуємо ЗСУ, усім захисникам і захисницям, волонтерам, медикам, рятівникам, всім українцям.
Слава Україні! Героям слава! Вічна пам'ять тим, хто віддав своє життя! Перемога за нами!