Хабакова Софія, 1 курс, Сумський хіміко-технологічний центр професійно-технічної освіти

Вчитель, що надихнув на написання — Матяш Любов Михайлівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Війна — це не лише вибухи та руйнування. Це зруйновані долі, тисячі понівечених життів, ще більше могил. Це безкінечна боротьба, що змінює життя, розриває зв'язки, уносить неясність у буденність. Так, саме «неясність», адже ти не знаєш, що буде з тобою через годину, хвилину чи навіть секунду. Для мене ці 1000 днів війни стали справжнім випробуванням, що перевірило мої сили, стійкість та здатність до адаптації. Вони навчили мене цінувати те, що раніше здавалося звичним, буденним і відкрили нові горизонти усвідомлення.

По-перше, перші дні війни стали для мене шоком. 24 лютого 2022 року, не вірячи своїм вухам, я прокинулася від звуків вибухів... Війна настала раптово, як гроза серед ясного дня. Усі плани на майбутнє, усі мрії здавалися такими недосяжними. У перші тижні я відчувала страх, паніку й безпорадність. Це були дні, коли я усвідомила, як важливо мати підтримку. З друзями та родиною ми почали допомагати одне одному.

По-друге, з часом страх почав змінюватися на рішучість. Саме війна навчила мене шукати шляхи виходу з кризових ситуацій. Я зрозуміла, що в таких обставинах важливо залишатися активною і не здаватися.

Найскладнішим було бачити, як люди втрачають своїх близьких. Кожен дзвінок від друзів або рідних був маленьким святом, кожна новина про загиблих — важким ударом. Я вчилась жити з цим болем, шукати в ньому сили.

Війна змінила не лише моє життя, а й наше суспільство. Вона об'єднала людей, які раніше були чужими. Я спостерігала, як на вулицях міст з'явилися акції підтримки, як люди, не знаючи одне одного, допомагали й підтримували.

Вона показала, що у важкі часи людство може бути єдиним, що любов і доброта можуть перемогти ненависть.

Я бачила, як на горизонті з'являються нові можливості, як суспільство перетворюється на щось сильніше, готове до змін.

Сьогодні, через 1000 днів війни, я вже не та, що була раніше. Я навчилася цінувати речі, які колись здавалися дрібницями: спокійний ранок та вечір, сміх дітей, прогулянки з рідними, навчання. Я розумію, як важливо дбати про своє психічне здоров'я, підтримувати тих, хто поряд, і не втрачати надію на краще. Я вірю, що перемога неминуча, і вона настане, коли ми всі разом будемо стояти на захисті нашої землі, нашої гідності й нашої свободи.

Війна стала для мене не лише важким випробуванням, а й можливістю переосмислити життя.

Я вдячна за кожен урок, який дала війна.