Лариса, директор Мар'янівського ліцею, розповідає про свій досвід перших днів війни, коли ситуація здавалася нерозумілою і шокувала своєю жорстокістю. Після початку повномасштабного вторгнення Лариса намагалася діяти в інтересах своїх учнів та колективу, приховуючи важливі документи та дбаючи про безпеку дітей. Її син був одним із перших, хто пішов добровольцем захищати Україну, що стало для Лариси поштовхом до активної волонтерської діяльності. Колектив ліцею та громада взялися допомагати армії: готували мішки з піском, плели маскувальні сітки, пекли хліб, готували їжу та збирали кошти для військових, зокрема, на ремонт пікапів.