Марія Петрівна, викладачка сольного співу, залишалася в рідному селі, попри всі виклики, які принесла війна. Її душа й серце завжди були в школі, для неї це щось більше, ніж просто місце роботи - це світ, наповнений музикою, голосами її учнів, історіями успіхів і здобутків. Під час війни заняття стали особливими. Індивідуальні уроки відбувалися в тихій обстановці, під час повітряних тривог і при світлі свічок. Проте навчання тривало.