Мені 52 роки. Я з міста Охтирка Сумської області. Мені не вірилося, що почалася війна. Я усвідомила це лише тоді, коли росіяни обстріляли військову частину. 

Я була з чоловіком, вагітною донькою і внучкою. Зять зміг приїхати лише тоді, коли відкрили «зелений коридор» із Сум. 

Були труднощі лише з дитячим харчуванням і підгузками. Проте волонтери допомагали. І сусіди їздили в місто та привозили все необхідне. За час війни ми ще більше здружилися з сусідами, допомагали одне одному. Також допомагали тероборонцям. Племінник захищав рідний край. Заради нього ми й не виїжджали. 

Ми з чоловіком – інваліди третьої групи, тому не працюємо. Займаємося господарством. Я допомагаю доньці. Вона народила другу дитину в липні.

Сподіваюся, що війна скоро закінчиться. Мрію про щасливе майбутнє.