У Маріуполі Даріко виживала разом із сином, йому було 16 років, та дворічною донькою.
"В обід я положила доньку спати. І за півгодини наш район накрили "градами". 8 днів ми були у сховищі Тераспорту. Потім пішли до сина на проспект Миру, "1000 дрібниць". І там почалося найстрашніше. Хоча ми сподівалися, що центр залишиться незруйнованим. Навкруги горіли будинки. Було справжнє пекло. Думала, скоріше б прилетіло до нас, аби не мучались. Головне, одразу загинути, щоб не страждати. Якщо щось станеться зі мною, що буде з дітьми?", - згадує жителька Маріуполя Даріко.
