Оксана зустріла війну з двома дітьми, молодшому 7місяців. Їй було дуже страшно за їхнє життя: вибухи, горять машини, будинки, вибиті вікна, сидіти в підвалі не було у неї вже сил. Були труднощі з дитячим харчуванням, з придбанням памперсів, молоко знайти було не можливо. Виживали тільки за рахунок згуртованості людей, ділилися всім, що у кого було. Дорога до Запоріжжя була складною для дівчини, безліч блокпостів, мін, літають літаки, страшно, але Оксана не могла панікувати, поруч діти, вони все бачать, їй потрібно бути сильною! Дівчину вразила чуйність людей, з якими довелося її сім’ї зіткнутися, впевнена - горе об’єднує  і разом ми відновимо будинки, школи, лікарні і будемо жити, як жили!

Я українець - діти мої українці!