Я жила в Пологівському районі. У перший день війни була вдома. У мене інвалідність, я дуже повільно пересуваюся. Не можу обходитися без допомоги. Сиділа з сім'єю під обстрілами до квітня. Обстріли були сильні. Не було води, світла й газу. Прильоти були по домівках. Усе навколо руйнувалося.  Мене з родиною вивезли волонтери. Зараз ми живемо в Запоріжжі.

Я хочу лише, щоб не бомбили місто. Зі мною живе літня мама, чоловік постійно хворіє. У мене онкологія, мені заборонений стрес. Сподіваюся, що скоро все закінчиться. Я б хотіла повернутись додому. Сподіваюсь, що майбутнє України буде світлим.