Коли окупанти прийшли до нашого села, я з дітьми виїхала і більше року не була вдома. Повернулась у травні минулого року.

Перший день війни пам’ятаю дуже добре: я сиділа в погребі, чула прильоти - було дуже страшно. Слухала, як росіяни їздили по селу та за його межами. Потім вони вирішили виїхати. 

У селі не було світла, не було зв’язку. Води також не було. Деякі продукти у мене залишались. 

Евакуація пройшла нормально, дякувати Богу. Я змогла проїхати блокпости росіян. Два котики залишалися вдома. Люди в селі доглядали за будинком і годували їх.

Війна сильно вплинула на мою родину. У мене та дітей була робота, але ми все втратили і виїхали. Діти досі не повернулися, бо роботи тут немає.

Своє майбутнє я бачу з надією. Вірю, що Україна витримає цю навалу. Ми сильний народ, і все буде добре.