Валентина Александрова - киянка, викладачка університету. Перші дні війни зустріла у своїй квартирі, не захотіла виїжджати попри наполягання доньки, бо дім для неї - це спогади про чоловіка, затишок, книги і рідні речі. Під час війни почала вести щоденник, в якому з подіями війни переплітаються спогади про мирне життя в Одесі, Ялті, Євпаторії, Алупці, місцях, пов’язаних із родиною, відпочинком і роботою. Її есе публікувалися в журналах з української мови та літератури. Робота стала підтримкою і порятунком.