Людмила Василівна працює головою Садового товариства «Зелена галявина» у місті Щастя. Вона розповідає про своє потрясіння, коли почалася війна, яка розбудила її посеред ночі першим обстрілом. 

З того часу довелося довго ховатися у підвалі. Будинок постраждав, балкон висів на волосині, а вікон не було – таке видовище жінка побачила після першого бомбардування. Дедалі більше ставало зруйнованих будинків, а найстрашніше – загинуло багато людей. Вона мріє про можливість поїхати до батьківського дому.