У Ганни Миколаївни у мирний час було щасливе і веселе життя та сім'я у повному складі. Під час війни вона стала вдовою, і всі роз'їхалися, залишивши самотньою. 

Страшно було, коли на мирне населення летіли бомби, а на роботу доводилося ходити пішки, ховаючись під деревами від снарядів. Не було ні світла, ні газу, а їсти готували на вогнищі. Людям довелося повернутись до первісних умов життя. Жінка мріє про мирне небо, щоб її діти були живі та здорові.