Наталія просиділа три тижні в Харкові під обстрілами, і виїхала до сина у Запоріжжя. Але там теж не завжди буває спокійно

Мені 64 роки. Я із Запоріжжя, але живу та працюю в Харкові. Мій син у Запоріжжі, а дочка в Росії. Втекла до свого сина від війни.

Коли почалася війна, я була в Харкові. Живу там на квартирі. Почула гуркіт, вискочила до хазяйки й сказала: «Таню, що це таке? Війна?» Люди всі з нашого двору вибігли на вулицю. Це було дуже страшно. Я три тижні просиділа там, а потім син сказав, щоб їхала до них у Запоріжжя. Схудла на десять кілограмів за час бойових дій. Тут трохи спокійніше. 

Ми думали, що вони на кордоні трошки пограються – і через тиждень усе закінчиться. 

Коли я бачила вибухи на власні очі й те, як летіли ракети, сказала хазяйці, що в мене нерви здали, і поїхала до Запоріжжя. Приїхала і ще місяці два підскакувала, коли машини проїжджали. Думала, що то ракети летять.

У Харкові я працювала – все добре було, а зараз ми виживаємо. На пенсію довго не протягнеш, а ті дві тисячі, які дають, – просто копійки. У сина роботи немає через воєнні дії. Дякую, що дають нам гуманітарку, бо я не знаю, що б ми без неї робили. 

Світла у нас не було лише один раз за всі сім місяців. Води не було. Але ми в такому районі живемо, де поки все нормально. А гуманітарка – це така річ: сьогодні немає, а завтра дадуть.

Важко. Хочу, щоб скоріше все закінчилося, щоб невістка приїхала з Польщі. Вона там робила. Поїхала до мами. Я навіть онучку не бачила. Син не бачить жінку свою, і дитину ще ні разу не бачив. Переживаємо всі.  Переживаю, бо в Запоріжжі вчора й позавчора було також страшно.

Ми дуже боїмося, щоб не довелося з Запоріжжя евакуйовуватися. Нас ніде ніхто не чекає. 

Мрію, що війна скоро закінчиться, і я знову поїду в Харків. Невістка повернеться, і син буде виховувати свою дитину. Робота в нас буде, і все налагодиться.

Я думаю, що в березні. Раніше не закінчиться. Хлопцям нашим буде важко звільняти території, які захопили. У Харкові багато звільнили, але ж стріляють із Бєлгорода. Я не знаю, що завтра робитиму. Хочу, щоб будинок у селі зберігся і щоб у Харкові мені також було куди приїхати…