Єлаш Карина, учениця 9 класу Чистоводненської гімназії з дошкільним відділенням Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області

Вчитель, що надихнув на написання есе: Нікора Марина Сергіївна

«Чому бути українкою – це моя суперсила»

В нашому житті є дуже багато цінних та важливих речей — це друзі, рідні, близькі люди. А ще рідна країна, Батьківщина-мати. Я дуже люблю свою країну та пишаюся тим, що я українка. Моя країна це приклад незламності, мужності та витривалості. В цій країні я народилася та виросла. Я люблю її культуру, традиції, пісні. У такий важкий час моя країна стоїть міцно і вкотре показує свою нездоланність. Нестерпний біль, що вона терпить, не зрозуміти нікому. Мені справді пощастило народитися та жити в цій країні, в країні борців, воїнів, митців та сильних духом людей. Я вражена тим яка незламна наша нація. З давніх-давен ми боролися за нашу свободу. Боремося з катами, з великим злом, яке нікого не щадить. Та колись ми покладемо цьому край.

Для мене бути справжнім українцем - це в першу чергу розмовляти нашою рідною, солов'їною мовою. Наша мова пройшла дуже складний шлях, її постійно забороняли. Забороняли писати, друкувати і навіть розмовляти нею. Люди які боролися за свободу та правду, до прикладу візьмемо великого українського поета Тараса Григоровича Шевченка, який попри заборону писати рідною мовою, все ж таки писав українською. Взагалі було дуже багато людей, які поклали душу та тіло за те, щоб ми зараз мали можливість розмовляти рідною мовою. Я дуже рада, що вона вижила і я нею розмовляю.

Бути українцем - це також знати історію та поважати її. Я вважаю, найважливіше, що робить людину українцем це те, що в будь-який момент без страху вона може піти захищати свою країну. Також зараз ми всі маємо допомагати армії, нашим захисникам, людям які захищають нас поки ми у теплому ліжку та маємо що їсти.

Заради перемоги я підписую петиції про звання героя України людям, які на жаль, загинули захищаючи нашу країну. Серця багатьох зупинилися, щоб наші билися долі. Ще я просуваю збори, розмовляю українською.

Моя Україна неймовірна і я її дуже люблю. Я вважаю, що люди які від'їжджають з нашої країни свідомо з ціллю жити в іншій країні, зраджують свою рідну Батьківщину. Звісно мені подобаються інші країни та ніяка з них не замінить мені мою рідну землю, її красиві, неосяжні барвисті простори. За час повномасштабної війни у кожного жителя нашої держави змінилося життя. Хтось переїхав в інше місто, хтось залишився вдома, а комусь навіть довелося виїхати за кордон. Вже, майже, другий рік ми вкотре показуємо свою силу та незламність.

Наш край добрий, чесний, працьовитий. Щоб не сталося — українці завжди відстоювали честь та свободу своєї держави. Ми дуже сильна нація і сміливість наших громадян вражає весь світ. Розмовляти нашою солов'їною, рідною мовою — це круто, це модно, це класно. Для мене люди, які досі розмовляють мовою ворога, які популяризують їх культуру в соціальних мережах це слабкі й несвідомі люди. Ми маємо не здаватися та й надалі показувати свою міць і триматися разом.

Я хочу вирости справжньою українкою. Коли в моїй душі згасає вогник надії, і я думаю що в мене ніколи нічого не вийде. Я згадую людей, які більше ніколи не зможуть втілити свої мрії, побачити нашу неймовірно гарну та мирну Україну. Їх забрала війна...

Я розумію, що я майбутнє своєї Батьківщини — я українка і в цьому і є моя суперсила!