32-річного Віктора Лук’яненка розстріляли в Бучі орієнтовно 6 березня 2022 року. Саме відтоді він перестав виходити на зв’язок з рідними. Загиблого знайшли у братській могилі на території церкви Андрія Первозванного. На його грудній клітині були множинні поранення від куль, один із пострілів росіян був у голову.

Я розумію, що нічого назад не повернеш, але душа болить

Віктор був учасником АТО. Під час виконання одного із завдань отримав поранення, після якого його комісували. Повернувшись із фронту, працював шиномонтажником на місцевому СТО. На дозвіллі любив рибалити. Сестра загиблого Анна Стефієнко каже: «Він дуже любив життя і був хорошою людиною».

Від початку повномасштабного російського вторгнення Віктор Лук’яненко залишався в Бучі. Батьки чоловіка мешкали в мікрорайоні Ястремщина. Віктор навідував їх, допомагав і підтримував під час окупації.

«6 березня Віктор пішов провідати мене, вийшов з дому десь о 16.00 і зник. Я розумію, що нічого назад не повернеш, але душа болить», – каже матір Віктора Наталія.

Тіло Віктора знайшли у братській могилі на території храму в Бучі. 12 квітня його мама здала ДНК-тест французьким криміналістам, які працювали в місті. 16 квітня отримала результат, який підтвердив загибель сина.

«Вітя хороший хлопець, добрий. Він був дуже чесним, міг відкрито сказати, що служив в АТО, і цим пишається», – каже матір.

У Віктора залишилась велика родина. З найближчих рідних – мама, сестра та двоє братів.

Джерело: платформа пам’яті “Меморіал” https://www.victims.memorial/