На початку повномасштабного вторгнення Ірина вивезла доньку до Іспанії, сподіваючись на спокій. Але тривога за рідних, які залишились в Україні, виявилася сильнішою - і вона повернулася додому. Найболючішим спогадом стала поїздка до зруйнованого Ірпеня, де жили її друзі - колись затишне українське містечко через росію перетворилося на руїни. Життя Ірини нині - це емоційні гойдалки між надією й розпачем. Та попри все вона тримається за мрію - про мир без сирен і вибухів, і життя без тривог.