Рятуючись від війни, Тетяна з дітьми виїхала в Польщу, та через деякий час все ж таки повернулась. Зараз живе в місті, бо в її селі досі небезпечно.

Мені 20 років. У мене троє дітей. Жила в селі Григорівка, однак через постійні обстріли довелося переїхати в місто. На три місяці виїжджала з дітьми в Польщу.

24 лютого я розмовляла з сусідкою на вулиці, коли був перший приліт.

Я працювала на «Укрпошті». Зараз не працюю. З продуктами проблем немає, отримую гуманітарну допомогу.

Найбільше турбує те, що діти бояться всього, що відбувається.

Коли закінчиться війна, я повернусь додому, полагоджу дах, який розбили, зроблю ремонт. Діти будуть ходити в школу, я працюватиму, буде мирне життя.