Все звичне спокійне мирне життя змінилося зовсім… Майже щоночі, а то й кілька разів, бігали в бомбосховище, як тільки починала лунати сирена, падали на землю, я притискала до себе дитину, закриваючи від небезпеки, що пролітає в небі.
Довелося залишити улюблений будинок, бізнес, близьких людей і поїхати в чужий, холодний не житловий будинок. Звикати до нового життя і нудьгувати за будинком, молитися за мир і про безпеку рідних і друзів, які там залишилися. Не втрачаємо віри у перемогу та повернення до мирного життя до навчання та відпочинку.
Шокували смерті та каліцтва мирних людей, бомбардування будинків, лікарень, каліцтва та втрата всього майна, що мали люди… Коли ми переїхали, у нас не було ні ліжок, ні білизни, ні посуду, ані меблів. Моя гіпертонія та переляк дитини найбільше хвилювали. Дитина часто ночами не утримувала сечу. Почались проблеми з навчанням, інтернетом, книгами та підручниками. Дитину шокувала загибель знайомого чоловіка від ракетного удару…
