Наша родина пережила переїзд двічі по території України. У березні виїхали до Дніпра, прожили півроку там. Але над головою доньки збили ракету і вона отримала неймовірний стрес, не могла вночі засинати від страху, постійно прокидалась та плакала… Тоді ми вирішили поїхати в інше місто. У Дніпрі занадто нам здалось небезпечно. Переїхали в Київську обл. Але досить тяжко влаштовувати своє життя не вдома, їздити по країні та шукати своє тимчасове місце. Тяжко сплачувати житло, комунальні...
Війна змінила повністю наше життя та світогляд. Шокувала загибель учня школи, в якій працюю. Я викладала англійську мову у хлопця, який був на передовій позиції і прямим влучанням його життя обірвалось. Слава Герою!
Перебуваючи у Краматорську весь березень, полиці магазинів майже постійно були пусті... Купити хліб було неможливо. Той час жили у батьків в селі, бо хоча б певні продукти вони мали.
Коли виїжджали з міста, взяли найнеобхідніше і просто намагались знайти більш-менш безпечне місце.
