Я проживала у Васильківському районі Запорізької області, працювала в школі. У мене було своє господарство, - вирощувала овочі. Я нікому не заважала і ніколи не бажала нікому зла. Але на нас напали росіяни, і мені довелося пів року жити в окупації. У місті була паніка, магазини не працювали. Виживати було складно. Також були проблеми з ліками. Тож жити далі так було неможливо, тому було прийняте рішення виїжджати.

Думала, що евакуююсь на декілька місяців, але довелося затриматись надовше.

Зараз я з родиною живу у Запоріжжі. Тут також бувають обстріли. Раніше у мене були надії та плани на майбутнє, але зараз доводиться жити одним днем. Я розумію, що минулого вже не повернеш, але дуже хочу повернутись додому.