Я і моя сім’я – тато, мама і старший брат – живемо в місті Лиман Донецької області. Це місто славиться своїми лісами, блакитними озерами й великим залізничним вузлом. Але найголовніше в ньому – добрі та працьовиті люди.
Наша сім’я переїхала в Лиман із міста Ясинувата у 2014 році. Коли почався воєнний конфлікт, я була зовсім маленькою, мені було всього три рочки, а братові виповнилося шість.
Ми з ним тоді мало що розуміли. Батьки швидко зібралися, і ми виїхали. І більше додому не повернулися. Мама досі сумує за затишною квартирою, за друзями, які роз’їхалися по всьому світу. Але найголовніше – за бабусею, яку в нас забрала війна в Горлівці у 2015 році.
Я навчаюся в школі, ходжу на різні гуртки, люблю співати й танцювати, просто радію життю. Я дуже люблю своїх батьків і щаслива, що ми всі разом, адже це найголовніше. Війна принесла багато горя жителям Донбасу.
І мені дуже хочеться:
«Нехай навік зникнуть війни,
Щоб діти всієї землі
Вдома спати могли спокійно,
Танцювати й співати могли,
Щоб сонце посміхалося,
У вікнах світлих відбивалося
І сяяло над землею
Людям всім і нам з тобою!»
Михайло Пляцковський
.png "Імена")
