Мальновецька Кіра, 9 клас, Комунальний заклад "Ліцей №2 Покровської міської ради Дніпропетровської області"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Захарова Анна Миколаївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Моє ім'я Кіра, і я пережила жахи війни. Коли почалися обстріли в місті Нікополі, ми були змушені покинути наш дім. Мама з молодшими дітьми виїхала до безпечнішого місця, а я залишилася з бабусею та дідусем у сусідньому містечку, де  відносно спокійно. Це було важке рішення, але я знала, що повинна бути сильною заради них. Щодня мої думки поверталися до рідного дому, до мами, братів  та наших мужніх захисників. Вони мої герої, і їхня хоробрість надихає мене не здаватися.

У новому місті я знайшла друзів, однодумців та підтримку, але завжди відчуваю, що частинка мого серця залишилася вдома.

Мої тварини: кицька та собачка - стали для мене великим джерелом підтримки. Вони дарують мені радість і спокій у найтемніші моменти. Коли я відчуваю, що більше не можу, вони завжди поруч, нагадують мені, що життя продовжується. Спорт також допомагає мені триматися. У майбутньому мрію стати тренером із волейболу.

Кожен день я виходжу на тренування, знаючи, що це мій спосіб боротися з війною. Фізична активність допомагає мені зберігати внутрішню гармонію і знаходити сили для подальшої боротьби.

Ці дні війни навчили мене багато чого. Я зрозуміла, що сила не тільки в м'язах, але й у серці. Війна забрала багато, але вона також показала мені, наскільки важливо мати підтримку і не здаватися. Я продовжую тренуватися, мріючи про мир і повернення додому. І я знаю, що разом ми зможемо подолати будь-які труднощі.