Євгенія Іванівна шокована вчинком росіян: тим, що вони вдерлися до нашої країни и і просто руйнують життя людей

Я з міста Енергодар. Це там, де Запорізька атомна станція. Я пенсіонерка. Отримувала пенсію, мала квартиру, все було добре. А як прийшли росіяни, почалися обстріли, стало дуже страшно. Атомну станцію вони взяли у свої руки ще в березні. Остання крапля була першого вересня – це був масований обстріл. Довелося залишити місто. Звісно, це було дуже болісно. Зараз я в Запоріжжі. Дуже хочеться додому, але поки немає можливості. Мені 71 рік.

Поруч із нами Кам’янка, там у мене знайомі були.

В їхню хату влучили уламки ракети і зруйнували дім. Ми навіть не могли уявити такого.

Був просто жах. Я ніколи не думала, що таке може бути зі сторони нашого, так би мовити, «брата». У мене родичі, чоловік із росії, я там сім років працювала замолоду. Те, що сталося, не вкладалося в голові. Було дуже неприємно все це чути й бачити.

Виїжджали ми без великих проблем. Нас вивозили машиною знайомі. Звісно, на всіх блокпостах перевіряли, але ми дісталися Запоріжжя благополучно.

Коли ми проїхали «сіру зону» і я побачила український прапор, до сліз було приємно, що я на своїй землі! Там теж - моя земля, але вона окупована. У мене просто не було слів - я плакала і мені було дуже радісно.

Я щиро вірю в нашу перемогу. Правда за нами: це вони прийшли на нашу землю, тому ми їх виб’ємо, і все буде добре.