Мінальян Карина, учениця 9 класу Барвінківського ліцею №1

Вчитель, що надихнув на написання есе: Новосел Вікторія Василівна

«Моя Україна майбутнього»

Мир для мене сьогодні – це усміхнена мама  рано-вранці на кухні, де на мене вже чекає турботливо  заварена  чашечка кави, а від неї випромінює приємним теплом, яке може зігріти  і холодні  руки, і  душу.  Мама мовить: «Малий відписався, що в нього все О'кей». Її очі радісно виблискують у теплому жовтому світлі ранішнього сонця. Це прізвисько мого дядька - маминого молодшого брата. Зізнаюсь, побачивши цього далеко не тендітного чоловіка  на власні очі, слово ‘’малий’’ спаде вам на думку останнім. Він зараз десь в гарячій точці, де саме – не може сказати. З ним не було зв’язку ось як тиждень.

Ранок. Посмішка. Мир…

Мир. Це коли, хоч на мить, тиснява тривожних думок не турбує моє нестабільне у своїй надмірній чутливості серце, а розум припиняє проєктування найжахливіших імовірних сценаріїв - підсвідомих і цілком обґрунтованих побоювань, які можуть трапитися з моїми близькими та рідними. Фатальні, самовигадані, проте не без підстав, картинки вже встигли викарбуватися на зворотному боці моїх повік.

Ганебно здригаюся, наче дурне, наполохане власною тінню, зайченя, вловлюючи своїми звичайнісінькими людськими вухами підозрілі глухі звуки десь за недосяжним небокраєм, або погрозливе ревіння літака високо в небесній синяві. Майже одразу мене наводить на думки про українських захисників. Для мене, як і для більшості, вони є прикладом для наслідування, символом незламності духу і самовідданості держави. Їхні героїчні, відважні вчинки, про які з повагою говорить світ, на мою думку, є підґрунтям для майбутнього держави, поштовхом для усвідомлення, що країна ніколи не припинить боротьбу.

Протягом всього існування Ненька сміливо, з честю шляхетного воїна, приймала всі запеклі виклики. Стійко витримувала найлютіші  протистояння. Несамовитою вдачею, вона виторувала власний шлях поміж руїн, тепер наш обов’язок відстоювати його за будь-яку ціну. Ось так висікався її лютий характер…                                                                                                                                                                                                                               ОсоОбисто в моїй уяві майбутня Україна постає образом довгожданої соборної країни. Дуже тішуся розумінням, що наш народ став більш свідомим за весь цей неспокійний проміжок часу, нарешті ми стали помічати і просувати українське, прославляючи рідну землю. Маю надію, що попит на вітчизняне, який стає з кожним днем все глобальнішим, стане причиною розвитку у всіх галузях, надавши нашим фахівцям шанс реалізувати себе в межах кордонів Батьківщини.

Я прагну спостерігати, як Україна перероджується у щось прекрасне та нове, не відмовляючись від своїх цінностей, зберігаючи вільний та незалежний дух. Могутня і мудра держава навчиться грамотно використовувати багатства родючої землі та видатні, далеко не другорядні, розуми вірних людей.  Позбувшись невидимих, але відчутних кайданів, ми досягнемо всіх поставлених перед нашою нацією цілей. Майбутнє України - це спільні зусилля для щасливого та квітучого життя, де сонце завжди сяятиме над головами гідних.

Після обов’язкової перемоги, я неабияк бажаю зібрати мою велетенську родину за одним столом. Сімейні сварки, непорозуміння, суперечки перестали мати хоч якесь значення на тлі повномасштабної. Ніхто з нас не міг припустити, що станеться таке, що змогло б розкидати найрідніших людей по різних куточках світу, змушуючи переосмислити значення сім’ї. Проте зараз перед моїми очима ідеалістичне зображення, яке викликає щиру посмішку. Довгий стіл, встелений візерунковою скатертиною, ломиться від запашних смаколиків, на фоні грають чудові пісні солов’їною, забарвлюючи атмосферу невимушеністю. Тут царює затишний гамір, а навкруги, завзято сміючись, носиться малеча. Мати буде метушитися і намагатися догодити кожному гостю, поки ми всі хором не благатимемо її присісти з нами хоч на хвильку. Під час трапези без перестану вестиметься весела розмова, залучаючи всіх присутніх. Так, за одним столом збереться багато різних людей та характерів, але всі ми будемо згуртовані незгасаючою любов’ю до України, загартованою немилостивою війною.

Скоро!...