Денисова Вероніка

9-А клас, Ліцей № 123 "ТАНДЕМ" ДМР

Вчитель, що надихнув на написання есе: Бурчак Сусанна Ільясівна

Конкурс есе "Війна. Моя історія"

Із плином часу значення слова «Мир» завжди змінювало своє значення для кожного.

Для когось це дружба, для когось — порядок у суспільстві, а в когось «Мир» значить взаєморозуміння. Але підґрунтя для цього слова одне — гармонія. Саме гармонія ідеально описує моє розуміння цього слова. Після приходу орків на наші землі, злагоду у світі стало складніше окреслити. Тепер для мене він, себто Мир, значить не тільки гармонію, а й виконання домовленостей, щирість у своїх свідченнях та самосвідомість. Це стосується Миру не тільки на світовому рівні, а і як стійкий соціальний конструкт взаємин між людьми.

У майбутньому я хочу побачити в Україні обидва поняття Миру в усій його сутності.

Якщо вдуматися, наш народ мало коли жив спокійно, щоразу тяжка доля буквально казала українцям: «Мирного рішення не буде».

Мене безмежно тішить, що наше сьогоденне суспільство здатне змінити це.

Зростає нове покоління, яке готове вкладати свої сили у розвиток України.

З’являються нові митці та державні діячі, зникають брехня та підступність, інакше за них засуджують та карають. Я прагну докласти усіх зусиль, аби також зробити свій внесок у майбутнє нашої країни. Так, для цього потрібно буде багато роботи, просто дивовижна її кількість, але я буду не одна і це дає мені мотивацію бути впевненою в тому, що буде далі.

Через кілька поколінь Україна стане зовсім іншою, не такою, якою її можна побачити зараз, роздуми про це заворожують мене, а серце клекоче, наповнюючись новими силами та надіями на краще. Я вірю, що наші нащадки будуть пишатися незламністю свого народу і пам’ятати про те, скільки роботи зробили їхні предки.

Заглядаючи у не таке далеке майбутнє, можна з упевненістю сказати, що Україна здобуде перемогу в цій запеклій війні. Що б я зробила першим, коли дізналася б про це?... Найімовірніше — заплакала б. Це були б сльози радості за те, що все закінчилося і можна нарешті спокійно видихнути, дозволити собі розслабитися через стільки часу. Це значило б, що можна починати приходити в норму і навіть ставати кращими, ніж було раніше. Але і не без суму, звісно. Багато цивільних і захисників віддали своє життя й добробут заради нашого майбутнього. Вшанування їхніх зусиль та праці — одна з причин, чому ми не маємо втрати це майбутнє.

Після безумовного щастя помішаного з печаллю прийдуть нові сили. Ми почнемо розвиватися, ставати краще й краще. Так цікаво побачити те, як ми гуртом будемо відбудовувати нову державу. Громадяни будуть допомагати одне одному, співчувати та радіти кожному кроку до вдосконалення. Це воістину дивовижно.

Я не маю жодного права лишатися в стороні від творення нової української історії, тому працюватиму заради цього не покладаючи рук. Не важливо, яку ланку в цьому я займатиму, кожен вклад, ніби донат на ЗСУ — немає малих, кожна одиниця важлива.

Роблячи заключення,

Україна має дивовижний потенціал, я люблю свою батьківщину і прагну кращого майбутнього для неї. І мене безмежно тішить, що воно нам гарантовано.