Війна мене застала у Дронівці у Бахмутському районі. Обстріли почались з першого дня війни. Село бомбили щодня. Я постійно сидів у підвалі. Так протримався рік. Не було продуктів, тож привозили гуманітарну допомогу. У мене були і власні запаси з городу. Але довелось виїхати. Сусід мене довіз до Слов’янська. Тут я і залишився. Люди пустили до себе пожити, так поки і залишаюсь. 

Головне, що я живий. Як буде далі, не знаю. Сподіваюсь, що скоро все закінчиться. Потрібно припинити страждання людей.