Війна застала мене в Слов’янську. Відразу закрились магазини. Доводилось шукати воду, цукор був дуже дорогий. У перший день війни я виїхала, бо син - військовослужбовець. Дуже злякалась за його життя. У потязі було багато людей. Я ледь вистояла у вагоні. Потім повернулась додому.

Місто зараз перебуває під обстрілами. Тяжко виживати. Пенсії мені не вистачає. Добре, що отримую гуманітарну допомогу.

Поки що все працює. Не знаю, чи надовго. Снаряди часто прилітають по місту. 

Я дуже хочу залишитись вдома. Не хочу нікуди виїжджати. Сподіваюсь тільки на мир.