Я жила в окупації з чоловіком та трьома дітьми. У мене донечка і два синочки. У селі не було води та світла. Готівку зняти було нереально. Обстріли були дуже сильними. Продуктів не було в достатній кількості. Коли росіяни ходили вулицями, я була в напрузі. Дуже їх боялась. Я постійно плакала, мене заспокоював чоловік.

Добре, що ЗСУ нас визолили. Я виїхала в Польщу, а потім повернулась в Дудчани. Зараз намагаюсь жити далі. Хочу поїхати на заробітки, бо грошей не вистачає. Сподіваюсь, що війна закінчиться, а мої діти житимуть в мирі.