Я жила в Золотому, працювала в дитячому садку кухарем. Нікуди не збиралась виїжджати. Після початку повномасштабного вторгнення почали стріляти з артилерії та «Градів». Не працювали магазини та аптеки. У місто завозили гуманітарну допомогу. Потім місто заблокували і волонтери вже не приїжджали. Було дуже страшно, коли починались авіаудари. Я постійно плакала, бо мій син трусився від страху. 

Я досі не розумію, нащо Росія до нас прийшла? Нікого не кликала на свою землю. 

Через постійні обстріли довелось виїхати з міста. Важко було починати життя з нуля. З собою я взяла лише дві сумки. У Кіровоградській області надають багато допомоги. Без підтримки моя родина не залишилась. 

Я дуже хочу повернутись до Золотого. Сподіваюсь, що буде така можливість в майбутньому. Зараз спілкуюсь українською мовою. Вірю, що Україна вистоїть.