Маріуполь опинився в окупації та оточенні всього за три дні. Почались обстріли, стало дуже страшно. Снаряди влучали в житлові будинки, горіли під'їзди та квартири. На вулицях лежали тіла загиблих. Було страшно виходити на вулицю, і життя перетворилося на постійне очікування біди. Виїхати з міста було неможливо - шляхи були блоковані, і допомога не приходила.

Я виїхала з сусідом, у нього була машина. Це було складно, але залишатися далі було небезпечніше.

Зараз я далеко від Маріуполя, але не перестаю думати про дім. Дуже хочу повернутися, коли там буде мир і спокій. Сподіваюся, що скоро настане той день. Чекаю його з надією і тривогою одночасно.