Я жила в Маріуполі. Після початку війни місто постійно обстрілювали. Було дуже страшно. Не було світла, води й газу. Кожен день починався і закінчувався страхом. Особливо я боялася за дітей, у мене їх троє. Я постійно думала, як їх захистити, і що буде далі. 

Продукти й ліки майже неможливо було дістати. Виходити з дому було небезпечно. Люди виходили з міста пішки, під обстрілами.

Я бачила цей страх навколо. Я бачила на вулиці мертвих людей. Це було важко. 

Мені вдалося виїхати з дітьми. Дорога була важкою і страшною, але іншого вибору не було. Зараз ми живемо в іншому місті. Тут спокійніше, але страх не зникає повністю. Я щодня думаю про Маріуполь і дуже чекаю миру.