Мені 25 років, працюю охоронцем. Є сім’я. Живу я в місті Охтирка Сумської області.

Вранці 24 лютого йшов з роботи додому і почув вибухи. Найважче було не знати, що буде далі. Звичайно, вся родина у стресі.

Шокувало, коли літаки над головою пролітали низько і бомбили місто.

У нас гуманітарної катастрофи не було. Наш мер і влада допомагали охтирчанам, і нам надовго нічого не відключали.

Я посадив в автомобіль батька і дівчат і вивіз за місто. Ми виїжджали в Полтаву, тому що там є рідні.

Хотілось би, щоб швидше скінчилась війна і настало краще життя, де всі рівні.